/Files/images/05160025.jpg

На території Селищенської сільської ради є невеличке, мальовниче поліське село Чабель, що розташоване за 40 кілометрів від Сарн. Воно загубилося серед чудових борів і дібров, боліт і озерець, понад берегами невеликої річки Полична. В населеному пункті є 297 господарських дворів, в яких мешкають 1260 щирих душею, гостинних селян. Напередодні новорічно-різдвяних свят завітали туди, аби поцікавитися їхнім життям, невирішеними проблемами, а в разі потреби й зарадити чимось.

З минувшини, за легендою, історія Чабеля розпочинається з того, що пан села Тинне подарував за добру службу селянинові землю і сказав: «Живи, працюй, будь сам собі господарем». Оселився той чоловік, збудував хатину. А були тут чудова поліська природа, заплави, багато звіра всякого, птаства. Особливо радували зір білі чаплі. Згодом виріс хутірець. Через нього пролягав шлях із Березного на Олевськ. Інколи подорожні питали: «Де тут можна переночувати?». На що їм відповідали: «На хуторі, де багато чапель». Поступово його назва змінювалася. Переріс він у село з назвою Чабель. Найімовірніше, засноване воно десь у 18 столітті. Найдавніший кам’яний хрест, знайдений на сільському кладовищі, датований 1730 роком. Перша письмова згадка про Чабель належить до 1769 року.

Праця звеличує людину той, хто приїжджає в село влітку, напевно, обов’язково зверне увагу на садки, що ростуть біля кожної садиби. А ще серед безлічі квітів особливо багато мальв. До послуг селян - ФАП, клуб, школа, бібліотека, магазини, поштове відділення, церква, молитовні храми. Кожен другий житель має автомобіль і сільськогосподарську техніку для обробітку землі. Після розпаду радгоспу, селяни стали господарювали одноосібно. Гарні врожаї дає земля, адже люблять її чабельці, бережуть і цінують. Вирощують жито, картоплю, пшеницю, буряк та ін. Вистачає собі, а ще можна продати й обміняти. Працюють і в Селищенському гранкар’єрі та в місцевому лісництві. Але, як того вимагає час, найбільш активні самі створюють робочі місця. Дають заробіток сусідам, рідним, друзям, односельцям. У Чабелі діють 5 магазинів, дереворозпилювальні, деревообробні та з виробництва гранульованого палива підприємства, столярний цех. Гордяться люди тим, що молоді, енергійні Віталій Захарчук, Віталій Юсенко, Микола Царук налагодили їх роботу, показали, як потрібно розвивати свою промисловість, та довели, що під лежачий камінь вода не тече. Життя жителів змінюється з кожним роком, адже селяни - справжні трударі. Хоча безробіття у 90 роки минулого століття стало найболючішою проблемою, люди не зупинилися перед труднощами. Щоб утримувати сім’ї, господарі (часто і їх дружини) виїжджали влітку на заробітки. Найчастіше – в Сумську, Київську області. Щоправда, заробітчанські шляхи чабельців пролягають не тільки на схід і південь України. Почали їздити в ближнє й дальнє зарубіжжя, а саме: Росію, Польщу, Німеччину. Дехто додому не повертався, знаходив там свою долю. Приїхавши із-за кордону, будують нові, сучасні двоповерхові будинки з усіма зручностями. За п’ятнадцять років (1999-2014 рр.) село повністю змінилося, перетворившись на «маленьку Америку». Виросли нові вулиці, будинки, обнесені сучасними парканами, з дворами, вимощеними бруківкою. Кожен господар дбає про чистоту й порядок. Радує сільську громаду те, що село не старіє, а молодіє. Молодь не покидає його, залишається тут, розбудовує. Народжуваність за останні десятиліття значно перевищує смертність. Живуть тут багатодітні родини, які мають п’ятеро та більше дітей. Усі знають дружні, працелюбні сім’ї Миколи та Ганни Юсенків, Володимира та Марії Миронців, Сергія та Галини Юсенків, де виховують по 10-13 дітей. Вони для інших приклад у побуті, житті та праці. Дай, Боже, щоб демографічна ситуація залишалася такою і надалі. Вірять мешканці Чабеля, що їх завтрашній день буде кращим. І не тільки вірять, а щодня працюють, аби забезпечити сім’ї, виростити здоровими, освіченими дітей. На власному досвіді знають, що тільки праця звеличує людину та є основою буття, достатку.

Ростуть справжніми патріотами гордістю чабельців є місцева загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, яку очолює Опалько Алла Миколаївна. Приміщення її було побудоване в 1961 році та 1949 року. Нині тут здобувають освіту 251 учень , яких навчають 29 педагогів. Вони працюють над науково-методичною темою: «Розвиток здібностей та інтересу учнів до навчання через впровадження педагогічних інновацій у практику». Відкриті уроки вчителів відзначаються новизною і містять елементи творчого пошуку й знахідок. Серед них, наприклад, уроки географії, історії, математики, світової літератури, природознавства й ін. Вихованці здобувають якісні й міцні знання, беруть участь у предметних олімпіадах, конкурсах, де посідають призові місця. На базі закладу проводять районні семінари з різних предметів. Школа багата традиціями. Хоча в старому приміщенні, але добре організована робота шкільної бібліотеки, якою завідує Галина Іванчишина. Книгозбірня має багато цікавої літератури, постійно діють книжкові виставки. Діти залюбки відвідують заклад, де можуть взяти потрібну книжку, написати реферат тощо. Приходять сюди й дорослі мешканці села. У закладі ведуть значну роботу з патріотичного виховання підростаючого покоління: виховні години, акції, під час яких учні, педагоги роблять все для того, аби матеріально допомогти бійцям АТО. А дитячі малюнки, відіслані їм, є справжніми оберегами. На виготовленому стенді - фотографії та розповіді про двох односельців і вихованців, які нині захищають Україну від агресії на сході держави. З серпня там перебувають Олександр Брижевський та Іван Вайда. Мешканці постійно підтримують з ними зв’язок і надають посильну допомогу. Проблемою для чабельських педагогів та учнів є двозмінне навчання. З появою шкільного автобуса зникло питання перевезення старшокласників у Ясногірську ЗОШ І-ІІІ ступенів, де вони продовжують здобувати освіту.

Кiлькiсть переглядiв: 536

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.